Тая Найденко - прямо залп на литературно изысканном украинском, чтоб не доставали "чому не державною?"
* * * * * * *
Воєнні часи -- то найкраща пора для мораліста.
Ой, як же їм зараз розкішно-шикарно, як смачно, словами не передати!
І не вірте, коли вони бідкаються, що серденько в них розривається від розпусти, корупції та бездушної бездуховності скрізь навколо, по всій країні. Ні на мить не вірте, адже викривати наші пороки -- то їхній найсмачніший хліб, а "грішники", "не такі", "неправильні", "не наші люди" -- то лишень солоденькі джерела крові, якої моралісту ніколи не буває вдосталь.
Вдень і вночі невпинно нишпорять вони країною, зазирають у вікна, у ліжка, у соцмережі, книжки та в потаємні думки -- а хто тут ще не такий, як нам треба?!
Втім, Всесвіт влаштований гармонійно, і навіть моралісти приносять своєрідну користь: по-перше, вони нічого не приховують, тобто наочні зі своєю мораллю, як розіп'ята для розтину жаба, і навіть зжертих ними мух можна добре розгледіти; по-друге, їх доволі весело читати задля розваги, якщо пильно тримати на відстані, щоб не присмокталися.
В тренді у моралістів зараз -- "наш цинічний народ" і хвилина мовчання за загиблими у війні, зокрема. Індивідуальності мораліст не визнає, тож скорбота має бути масовою, публічною, одночасною, чітко регламентованою, за встановленим зразком. Інакше кожен почне горювати та поминати загиблих по-своєму, у зручний для нього час, а це вже ніяк не годиться! До того ж, а як тоді моралісту перевірити, чи справді ви там удома в скорботі перебуваєте -- чи прибріхуєте, а самі тим часом граєтеся з кошеням, перете труселя чи взагалі спати лягли? Чи ви пропонуєте просто повірити на слово?!
Ні, слову людини мораліст ніколи не довіряє. Адже люди для мораліста -- надто бридкі та брудні створіння. З ними завжди щось не так, вони повсякчас бажають чогось не того, кажуть щось не те, вони якісь учорашні, протухлі, чи якісь завтрашні, недозрілі, фуу...
Вражаюча гнучкість мораліста забезпечується відсутністю в його хребті справжніх принципів, тому він почувається однаково комфортно як у середньовічній церкві, так і на радянських комсомольських зборах чи на сучасному патріотичному мітингу.
Єдиної картини світу в мораліста немає, тож він віртуозно висмикує аргументи з усіх полотен одночасно. Якщо ви поїхали з України, то мораліст кличе вас "боягузливою тварюкою" та зі сльозою в оці розповідає, як сам він "героїчно сидить тут під обстрілами". Якщо ви теж під обстрілами, то мораліст повідомляє, що встидно бідкатися на дрібний дискомфорт від прильоту "шахеда" у ваш дім, коли "хлопці щодня потерпають в окопі". Якщо ви в окопі, то мораліст приколупається, що ви розмовляєте не тією мовою, чи лаєтеся, чи не поважаєте жінок, чи не ходите до церкви, чи ходите не до тієї, чи голосували за Зеленського, чи не голосували, чи не читали Стуса, чи в окопі лише з 2022-го, тоді як усі порядні воїни там іще з 2014-го.
Часом мораліст починає розповідати навіть про свободу...
Ні, не так: про Свободу! СВОБОДУ!
Проте не поспішайте радіти. Одразу ж виявляється, що це свобода виключно від іноземних загарбників, виключно для козаків і десь у 15-му сторіччі, а не ваша особиста, тим паче не свобода від мораліста, бо сам мораліст нікому ані крихти свободи не дасть.
Крихітний мораліст живе в кожній матері, яка злорадно кричить дитині, котра щойно подряпала коліно: "А я тобі казала! Казала, щоб сидів спокійно, щоб не бігав! От так і треба тобі, гівно мале!".
Величний, повністю розвинений екземпляр мораліста засідає в Інституті національної пам'яті чи в комітетах з моралі.
Єдиний спосіб здолати справжнього мораліста -- це вмерти та/або стати ним, бо мораліст -- це різновид зомбі (чи вампіра, тут наші дослідження поки що не дали чіткої відповіді), і не чіпають вони тільки своїх, таких самих, бо там вже немає ані теплої крові, ані живого мозку...
А живе мораліст довго та зазвичай доволі непогано, з чистим сумлінням і стабільним прибутком. Тож, чесно кажучи, навіть якось ніяково радити вам не бути такими поганцями...🤔
Але все ж таки...
*при створенні цього нарису жодний мораліст, на жаль, не постраждав
Comments (8)
Попросил Gemini перевести на русский
Военные времена — это лучшая пора для патриота.
Ой, как же им сейчас роскошно-шикарно, как вкусно, словами не передать!
И не верьте, когда они жалуются, что сердечко у них разрывается от разврата, коррупции и бездушной бездуховности везде вокруг, по всей стране. Ни на мгновение не верьте, ведь разоблачать наши пороки — это их самый вкусный хлеб, а "грешники", "не такие", "неправильные", "не наши люди" — это всего лишь сладенькие источники крови, которой патриоту никогда не бывает вдоволь.
Днем и ночью неустанно рыщут они по стране, заглядывают в окна, в постели, в соцсети, книги и в сокровенные мысли — а кто тут еще не такой, как нам надо?!
Впрочем, Вселенная устроена гармонично, и даже патриоты приносят своеобразную пользу: во-первых, они ничего не скрывают, то есть наглядны со своим патриотизмом, как распятая для вскрытия лягушка, и даже сожранных ими мух можно хорошо разглядеть; во-вторых, их довольно весело читать ради развлечения, если пристально держать на расстоянии, чтобы не присосались.
В тренде у патриотов сейчас — "наш циничный народ" и минута молчания по погибшим на войне, в частности. Индивидуальности патриот не признает, поэтому скорбь должна быть массовой, публичной, одновременной, четко регламентированной, по установленному образцу. Иначе каждый начнет горевать и поминать погибших по-своему, в удобное для него время, а это уже никак не годится! К тому же, а как тогда патриоту проверить, действительно ли вы там дома в скорби находитесь — или приврали, а сами тем временем играете с котенком, стираете труселя или вообще спать легли? Или вы предлагаете просто поверить на слово?!
Нет, слову человека патриот никогда не доверяет. Ведь люди для патриота — слишком гадкие и грязные существа. С ними всегда что-то не так, они постоянно хотят чего-то не того, говорят что-то не то, они какие-то вчерашние, протухшие, или какие-то завтрашние, недозрелые, фуу...
Поразительная гибкость патриота обеспечивается отсутствием в его позвоночнике настоящих принципов, поэтому он чувствует себя одинаково комфортно как в средневековой церкви, так и на советском комсомольском собрании или на современном патриотическом митинге.
Единой картины мира у патриота нет, поэтому он виртуозно выдергивает аргументы изо всех полотен одновременно. Если вы уехали из Украины, то патриот называет вас "трусливой тварью" и со слезой во главе рассказывает, как сам он "героически сидит здесь под обстрелами". Если вы тоже под обстрелами, то патриот сообщает, что стыдно жаловаться на мелкий дискомфорт от прилета "шахеда" в ваш дом, когда "ребята каждый день страдают в окопе". Если вы в окопе, то патриот прикопается, что вы разговариваете не на том языке, или ругаетесь, или не уважаете женщин, или не ходите в церковь, или ходите не в ту, или голосовали за Зеленского, или не голосовали, или не читали Стуса, или в окопе только с 2022-го, тогда как все порядочные воины там еще с 2014-го.
Порой патриот начинает рассказывать даже о свободе...
Нет, не так: о Свободе! СВОБОДЕ!
Однако не спешите радоваться. Сразу же оказывается, что это свобода исключительно от иностранных захватчиков, исключительно для казаков и где-то в 15-м веке, а не ваша личная, тем более не свобода от патриота, потому что сам патриот никому ни крошки свободы не даст.
Крошечный патриот живет в каждой матери, которая злорадно кричит ребенку, только что поцарапавшему колено: "А я тебе говорила! Говорила, чтобы сидел спокойно, чтобы не бегал! Вот так и надо тебе, говно малое!".
Величественный, полностью развитый экземпляр патриота заседает в Институте национальной памяти или в комитетах по патриотизму.
Единственный способ одолеть настоящего патриота — это умереть и/или стать им, потому что патриот — это разновидность зомби (или вампира, здесь наши исследования пока не дали четкого ответа), и не трогают они только своих, таких же, потому что там уже нет ни теплой крови, ни живого мозга...
А живет патриот долго и обычно довольно неплохо, с чистой совестью и стабильным доходом. Так что, честно говоря, даже как-то неловко советовать вам не быть такими поганцами...🤔
Но все же...
*при создании этого очерка ни один патриот, к сожалению, не пострадал
И получилось
А с чего вдруг моралист превратился в патриота?
Я так вижу
Не понял вопроса.
В оригинале - моралист. В переводе - патриот.
Ну, так оригинал имеет смысл как пример высокого украинского языка. Следовательно, переводить его бессмысленно.
У оригинала есть прямой и очевидный смысл. Не понимаю, зачем его перевирать.